24 грудня до Сумського обласного центру крові завітало близько 15 донорів-християн з різних протестантських церков міста. Таким чином, як розповів координатор акції В’ячеслав Ганніч, вирішили відсвяткувати Різдво:

– Сам Бог у цей день зробив нам величезний подарунок, він подарував людям свого сина, Ісуса Христа. І ми хочемо наслідувати його, теж зробити для когось важливий подарунок – а що може бути важливіше, ніж кров? Ми знаємо, що в період свят і вихідних кров буде потрібна, як завжди, але здати її можливість буде не увесь час. Тому вирішили мобілізуватися, щоб  забезпечити дітей з онкогематологічного відділення максимальною кількістю крові. Дуже жалко, що на цей час прийшлася епідемія грипу та вірусних захворювань, адже бажаючих взяти участь в акції було набагато більше, але частина донорів захворіли.

Сам В’ячеслав уперше здавав кров ще курсантом – для хворого товариша. А регулярні кровоздачі почав з 2010 року.

– Мені дуже сподобалася ця ідея, адже це реальна можливість допомогти людям, не маючи грошових коштів. Відтоді почав здавати кров регулярно, у якості християнського служіння людям. А вже в 2014 році, коли зрозумів, як багато людей потребують допомоги, почав запрошувати інших членів церкви Різдва, до якої належу. Адже разом ми можемо надати набагато потужнішу допомогу. Люди відгукнулися, зразу захотіли приймати участь в цьому служінні 18 чоловік, але частина з них, як виявилося, за станом здоров’я не можуть здавати кров. Десять чи 12 стали постійними донорами. А потім я почав ходити по інших церквах, пропагандував це служіння, і до нас почали долучатися інші християни, і навіть ті, хто не вірить у Бога, але хоче допомагати людям. Адже донорство – це не закритий клуб, ми приймаємо у свою компанію всіх охочих. Тих, хто приходить здавати кров вперше, я завжди супроводжую, показую, де що знаходиться, підказую, що робити. Кожен здає кров приблизно раз у квартал. Стараємося допомагати один одному. Ось, наприклад, сьогодні одна мама прийшла до центру крові як донор з маленьким Тимофієм, якого ні з ким залишити вдома, а інша жінка прийшла, щоб глядіти дитину в той час, як мама буде здавати кров. Ще у нас є хлопчик, який зараз знаходиться в зоні АТО, але, коли приїжджає додому у відпустку, обов’язково  приходить сюди.

– Бог благословив нас здоров’ям і здоровими дітьми, як же ми можемо не дякувати йому,  - розповідає пастор Микола Савенко. Він  прийшов здавати кров з усією родиною, включаючи 18-річного сина Іллю, котрий став донором буквально відразу після повноліття і дуже чекав  цієї миті. Сім’я Савенко регулярно здає кров протягом року.  – Це відомий духовний закон – отримав щось від Бога, значить, маєш, що віддати людям. Людина має робити щось хороше для інших – тоді вона жива, здорова і щаслива.

Пастор іншої релігійної громади Ігор Карпенко – військовий капеллан 58-ї бригади. Він почав здавати кров, коли в Україні почалися воєнні дії і робить це дотепер – і для поранених, і для хворих.

– Це дуже важливо для мене – допомогти дітям, розповідає він. Адже я займаюся вихованням татусів і розумію, як важливо для них, щоб діти були здорові. Діти - це наше майбутнє на наступні десятиліття, від них залежить, якою буде наша країна.